Головна Новини Виконання бюджету, сплата податків та зборів Інформація для учасників АТО та вимушених переселенців Цивільний захист та безпека життєдіяльності населення Служба за контрактом в ЗСУ

Інформаційні матеріали

  Основні напрями державної політики національної безпеки України:
Формат: DOC | Добавлен: 19/01/2015 16:14:04
32Kb Скачать скачать
  Методичні рекомендації. Запобігання і протидія корупції в державних органах та органах місцевого самоврядування/
Формат: DOC | Добавлен: 28/11/2013 15:27:27
921Kb Скачать скачать

 Антикорупційна експертиза

як засіб запобігання корупції

 Сьогодні в нашій державі дуже гостро відчувається проблема корупції і вирішити її можливо лише реалізувавши комплекс антикорупційних заходів, які необхідно послідовно здійснювати в кожній із сфер суспільних відносин. Такий комплекс заходів повинен бути спрямований не лише на викорінення корупції як явища, а й запобігати умовам, що можуть сприяти її виникненню.

 Серед основних факторів, що можуть сприяти виникненню корупції в державі, насамперед, є нормативно-правові акти, що видаються державними органами.

 Так, зокрема однією з умов виникнення корупції в Україні є недосконалість законодавства, що дозволяє хапким на руку посадовим особам використовувати надані їм службові повноваження та пов'язані з цим можливості для одержання неправомірної вигоди або приймати обіцянки такої вигоди для себе чи інших осіб, уникаючи при цьому покарання.

 Зменшити масштаби проблем, що виникають внаслідок недосконалості законодавства, покликана антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів, обов'язковість проведення якої передбачено статтею 15 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", оскільки саме цей інструмент є одним із шляхів протидії корупції, що дозволяє викорінити корупціогенні норми ще на етапі підготовки проектів нормативно-правових актів.

 Україна не єдина держава серед країн Східної Європи, яка запровадила антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів.

 Наприклад, наш східний сусід, Російська Федерація, антикорупційну експертизу своїх нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів запровадив у 2009 році Федеральним законом "Про антикорупційну експертизу нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів". Положеннями зазначеного Федерального закону встановлено правові й організаційні засади проведення антикорупційної експертизи та визначено органи, на які покладено завдання проведення такої експертизи.

 У Республіці Вірменія вимога щодо проведення антикорупційної експертизи була започаткована з 2009 року у зв'язку з постановою Уряду Республіки Вірменія від 22 жовтня 2009 року № 1205-Н "Про оцінку регулюючого впливу антикорупційних нормативно-правових актів". Антикорупційну експертизу в Республіці Вірменія здійснює спеціальний орган Міністерства юстиції - Агентство експертизи правових актів.

 Проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів в Республіці Молдова на законодавчому рівні визначено в 2008 році Законом Республіки Молдова "Про запобігання корупції і боротьбу з нею".

 Наведений міжнародний досвід певною мірою показав, що Україна рухається із своїми сусідами аналогічним шляхом в напрямку протидії корупції. Зокрема, положеннями Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" визначено, що Міністерство юстиції України проводить антикорупційну експертизу проектів нормативно-правих актів, а також розробляє порядок і методологію її проведення. Також зазначеним Законом визначено, що обов'язковій антикорупційній експертизі підлягають проекти законів України, акти Президента України, інші нормативно-правові акти, що розробляються Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.

 Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2010 року № 1085/5 "Питання проведення експертизи на наявність корупціогенних норм" антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів є невід'ємною частиною правової експертизи і відображається окремим пунктом у висновку Міністерства юстиції за результатами опрацювання відповідного проекту акта.

 Антикорупційна експертиза здійснюється фахівцями Міністерства юстиції відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів (далі - Методологія), яку Міністерство юстиції України затвердило своїм наказом від 23 червня 2010 року № 1380/5, з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, та розроблення рекомендацій щодо їх усунення.

 Відповідно до положень зазначеної Методології антикорупційною експертизою проектів нормативно-правових актів є діяльність із виявлення в проектах нормативно-правових актів положень, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень (корупціогенні фактори), та розробки рекомендацій з їх усунення.

 Також Методологія визначає перелік корупціогенних факторів, що можуть зумовити виникнення корупції під час виконання, реалізації або застосування певного нормативно-правового акта, а також містить способи виявлення корупціогенних факторів та шляхи їх усунення з проекту нормативно-правового акта.

 Під поняттям "корупціогенний фактор" відповідно до положень Методології слід розуміти здатність нормативно-правової конструкції (окремого нормативного припису чи їх сукупності) самостійно чи у взаємодії з іншими нормами створювати ризик вчинення корупційних правопорушень.

 До корупціогенних факторів Методологія відносить:

 нечітке визначення функцій, прав, обов'язків і відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

 створення надмірних обтяжень для одержувачів адміністративних послуг;

 відсутність або нечіткість адміністративних процедур;

 відсутність чи недоліки конкурсних (тендерних) процедур.

 До кожного зазначеного корупціогенного фактора у Методології визначено поняття такого фактора, критерії та способи його оцінки та можливі способи його усунення.

 За результатами узагальненої практики щодо проведення експертизи проектів нормативно-правових актів на наявність корупціогенних факторів за 2011 рік Міністерство юстиції виявило корупціогенні фактори у кожному сьомому акті. Так, у 2011 році на правову експертизу до Міністерства юстиції надійшло 1575 проектів нормативно-правових актів і у 216 з них були виявлені норми, які містили корупційні ризики.

 Більшість таких норм були виявлені у проектах актів у сфері земельного, цивільного та фінансового законодавства. При цьому менше таких норм виявляли у проектах законів, а найбільше - у проектах підзаконних нормативно-правових актів.

 Під час антикорупційної експертизи у проектах нормативно-правових актів найбільше було виявлено недоліків техніко-юридичного характеру, які також сприяють вчиненню корупційних правопорушень.

 Досить часто проекти містили такий корупціогенний фактор, як неналежне визначення функцій, прав, обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування (дискреція), наслідком чого може бути невиправдане встановлення чи надмірне розширення дискреційних повноважень, створення умов для виникнення конфлікту інтересів та можливостей для зловживання наданими їм повноваженнями.

 На другому місці за кількістю виявлених корупціогенних факторів є відсутність у проектах нормативно-правових актів, якими регулюється реалізація суб'єктивних прав та виконання юридичних обов'язків фізичними та юридичними особами, адміністративних процедур або наявність у проекті нормативно-правового акта нечіткостей встановленої адміністративної процедури, що здатні створити умови для здійснення корупційних дій або виникнення корупційних відносин.

 Задля вдосконалення Методології проведення антикорупційної експертизи Харківським інститутом прикладних гуманітарних досліджень в рамках українсько-канадського проекту "Боротьба з корупцією в Україні", на замовлення Міністерства юстиції України, здійснено аналіз результатів антикорупційної експертизи, що проводилась фахівцями Міністерства юстиції.

 За результатами такого аналізу готуються зміни до Методології проведення антикорупційної експертизи.

 Крім того, досвід проведеної антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів довів, що нагальною є потреба у запровадженні антикорупційної експертизи і чинних актів, адже в багатьох випадках причиною наявності корупціогенних факторів в проектах нормативно-правових актів є наявність таких корупціогенних факторів в чинних актах, на виконання яких розробляється цей проект.

 У зв'язку з цим Міністерство юстиції розробляє проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення засад запобігання і протидії корупції", який спрямований, серед іншого, і на встановлення процедури проведення антикорупційної експертизи чинного законодавства.

 Це дозволить мінімізувати корупціогенні фактори, які містяться в проектах нормативно-правових актів, що в свою чергу надасть можливість знизити рівень корупції в державі в цілому.

  Роз’яснення до нового антикорупційного законодавства.

 Президент України як гарант Конституції визначив боротьбу з корупцією одним із стратегічних завдань влади. У Президентській Програмі економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» зазначено, що високий рівень корупції робить країну менш привабливою для міжнародного капіталу, а це гальмує економічне зростання і заважає виконанню завдань щодо підвищення добробуту українських громадян.

Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», який є базовим законодавчим актом, визначає основні засади запобігання і протидії корупції у публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одним з основних інноваційних положень нового Закону є посилення обмежень для публічних службовців. Публічним службовцям забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, у тому числі:

неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

неправомірно втручатися у діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

Крім того, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

Також особам, уповноваженим на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, заборонено безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки від юридичних та фізичних осіб. Винятком є ті дарунки, які даровані від близьких осіб, або відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність (для останніх – вартість таких подарунків не повинна перевищувати 50 % мінімальної заробітної плати, а в рік сукупно не перевищувати однієї мінімальної заробітної плати).

Стаття 13 Закону України «Про Державний бюджет України

 на 2012 рік» встановлює таку мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

У зв’язку з цим, у період з 1 січня до 31 грудня 2012 року з одного джерела дозволяється отримувати дарунки, сукупна вартість яких повинна бути не більше ніж 1073 гривні. У той же час, вартість дарунка (пожертв), отриманого одноразово в період з 1 січня по 31 березня 2012 року не може перевищувати 536 гривень 50 копійок, з 1 квітня по 30 червня 2012 року – 547 гривень, з 1 липня по 30 вересня 2012 року – 551 гривні, з 1 жовтня по 30 листопада 2012 року  – 559 гривень, а в грудні поточного року –  567 гривень.

Закон встановлює обмеження для певного кола службовців щодо перебування у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб. До них належать подружжя, діти, батьки, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із публічним службовцем.

Доцільно завважити на норму, якої раніше не було в українському антикорупційному законодавстві, але яка випливає з положень Конвенції ООН проти корупції – обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування. Законом встановлено, що публічним службовцям, які звільнилися з посади або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення забороняється:

укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форми власності, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих підприємств, установ чи організацій;

розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, установлених законом;

представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали.

Слід відзначити, що боротьба з корупцією – це ефективний інструмент модернізації державної служби. Перший крок на цьому шляху зроблено – створено правовий механізм, який відповідає міжнародним стандартам та ефективно працюватиме в умовах  сьогодення. При цьому, в першу чергу, постає необхідність запобігти проявам корупції, попередити їх. Тому наступний етап полягає в тому, щоб ознайомити всіх державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування із законодавчими запобіжниками корупції, адже незнання закону не звільняє від відповідальності за його порушення.

Запровадження нового антикорупційного законодавства разом із започаткованою реформою самої державної служби сприятиме її оновленню та підвищенню її авторитету, впровадженню системних змін та модернізації моделі державного управління в цілому.

 Роз’яснення до нового антикорупційного законодавства

Боротьба з корупцією – одне з стратегічних завдань влади

 У Президентській Програмі економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» зазначено, що високий рівень корупції робить країну менш привабливою для міжнародного капіталу, а це гальмує економічне зростання і заважає виконанню завдань щодо підвищення добробуту українських громадян.

Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», який є базовим законодавчим актом, визначає основні засади запобігання і протидії корупції у публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одним з основних інноваційних положень нового Закону є посилення обмежень для публічних службовців. Публічним службовцям забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, у тому числі:

неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

неправомірно втручатися у діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

Крім того, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

Також особам, уповноваженим на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, заборонено безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки від юридичних та фізичних осіб. Винятком є ті дарунки, які даровані від близьких осіб, або відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність (для останніх – вартість таких подарунків не повинна перевищувати 50 % мінімальної заробітної плати, а в рік сукупно не перевищувати однієї мінімальної заробітної плати).

Стаття 13 Закону України «Про Державний бюджет України  на 2012 рік» встановлює таку мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

У зв’язку з цим, у період з 1 січня до 31 грудня 2012 року з одного джерела дозволяється отримувати дарунки, сукупна вартість яких повинна бути не більше ніж 1073 гривні. У той же час, вартість дарунка (пожертв), отриманого одноразово в період з 1 січня по 31 березня 2012 року не може перевищувати 536 гривень 50 копійок, з 1 квітня по 30 червня 2012 року – 547 гривень, з 1 липня по 30 вересня 2012 року – 551 гривні, з 1 жовтня по 30 листопада 2012 року  – 559 гривень, а в грудні поточного року –  567 гривень.

Закон встановлює обмеження для певного кола службовців щодо перебування у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб. До них належать подружжя, діти, батьки, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із публічним службовцем.

Доцільно завважити на норму, якої раніше не було в українському антикорупційному законодавстві, але яка випливає з положень Конвенції ООН проти корупції – обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування. Законом встановлено, що публічним службовцям, які звільнилися з посади або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення забороняється:

укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форми власності, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих підприємств, установ чи організацій;

розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, установлених законом;

представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали.

Слід відзначити, що боротьба з корупцією – це ефективний інструмент модернізації державної служби. Перший крок на цьому шляху зроблено – створено правовий механізм, який відповідає міжнародним стандартам та ефективно працюватиме в умовах  сьогодення. При цьому, в першу чергу, постає необхідність запобігти проявам корупції, попередити їх. Тому наступний етап полягає в тому, щоб ознайомити всіх державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування із законодавчими запобіжниками корупції, адже незнання закону не звільняє від відповідальності за його порушення.

Запровадження нового антикорупційного законодавства разом із започаткованою реформою самої державної служби сприятиме її оновленню та підвищенню її авторитету, впровадженню системних змін та модернізації моделі державного управління в цілому.

 ЗАПРОВАДЖЕННЯ НОВОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА – ВАГОМА СКЛАДОВА РЕФОРМ, СПРЯМОВАНИХ НА ПІДВИЩЕННЯ АВТОРИТЕТУ  ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

 Підстави прийняття Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»

Закон України «Про боротьбу з корупцією», який діяв в Україні з 1995 року, морально застарів та не відповідав вимогам міжнародних антикорупційних актів, щодо яких Україна взяла зобов’язання.

У зв’язку з цим Верховною Радою України 11 червня 2009 року був прийнятий пакет антикорупційних законів. Пакет складався з трьох Законів: «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення».

Однак, окремі положення цих законів не відповідали чинному законодавству, запропоновані у них заходи вирізнялися безсистемністю, заплутаністю і неефективністю. Крім того, громадськістю та експертами неодноразово висловлювалися критичні зауваження, наголошувалося на неможливості застосування названих вище законодавчих актів, оскільки вони порушують гарантовані Конституцією України права і свободи громадян.

За дорученням Президента України Віктора Януковича було організовано комплексну та системну роботу щодо вдосконалення антикорупційних законів.

До цього процесу було залучено органи державної влади (міністерства, органи прокуратури, парламентські комітети), вчених, представників громадських організацій. У цій роботі також було використано міжнародний досвід і рекомендації провідних світових організацій.

Розроблені Національним антикорупційним комітетом зміни було розглянуто експертами Групи країн проти корупції Ради Європи (GRECO), яка відповідно до Плану дій Україна — ЄС контролює виконання взятих Україною на себе зобов’язань. Висновки експертів містили позитивну оцінку запропонованих змін.

Результатом доопрацюванняНаціональним антикорупційним комітетом пакета антикорупційних законів, приведення їх спірних норм у відповідність із Конституцією України з урахуванням пропозицій, висловлених Групою країн проти корупції Ради Європи (GRECO), та застережень, викладених Конституційним Судом України у Рішенні від 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010 (справа про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів), а також пропозицій експертів та представників громадськості стало розроблення нового Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні».

На відміну від Закону України «Про боротьбу з корупцією» у новому антикорупційному Законі містяться норми для здійснення низки превентивних антикорупційних заходів.

Нове антикорупційне законодавство разом із новим Законом «Про державну службу» сприятиме поліпшенню престижу та авторитету державної служби, підвищенню рівня довіри до влади, прискоренню реформаційних процесів, ініційованих Президентом України Віктором Януковичем.

Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції»,  який є базовим законодавчим актом, визначає основні засади запобігання і протидії корупції у публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними його завданнями є гармонізація  українського  законодавства з міжнародними нормами та правовими стандартами, що регулюють всі аспекти попередження та протидії корупції, а також визначення єдиного підходу до розуміння сутності корупції, різновидів її проявів, законодавчого врегулювання юридичної відповідальності за вчинення корупційних діянь.

Спецперевірка як фактор якісного відбору кандидатів на публічну службу

З 1 січня 2012 року набрала чинності 11 стаття Закону "Про засади запобігання і протидії корупції", яка вводить новий формат прийому осіб на посади державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування – через проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Саме з метою підвищення якості відбору кандидатів на зайняття посад у державній службі, службі в органах місцевого самоврядування, а також внутрішніх справ, прокуратури, митної та податкової служби запроваджено комплексну спеціальну перевіркущодо цих кандидатів.

 До 1 січня 2012 року подібна перевірка проводилася щодо значно меншої кількості посад. Тепер спецперевірка проводитиметься щодо всіх осіб, які претендують на посади держслужбовців, посадовців органів місцевого самоврядування.

 Перевірці підлягатимуть відомості щодо судимості, у тому числі і за порушення антикорупційного законодавства, громадянства, доходів, наявності корпоративних прав, освіти, стану здоров’я та інших відомостей, вимога щодо подання яких встановлена законом. Тобто, це буде комплексне вивчення інформації про особу, яка бажає стати державним службовцем.

 Необхідно зазначити, що для проведення спеціальної перевірки залучаються Міністерство внутрішніх справ, Мін’юст, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту, Державна податкова служба, Державна міграційна служба України, що безумовно свідчить про системний підхід до цього питання.

 Проведення перевірки можливе лише за наявності письмової згоди кандидата. За відсутності такої згоди спеціальна перевірка не проводиться, а питання про призначення особи на відповідну посаду не розглядається.

 Закон також прямо забороняє призначення на посади осіб, щодо яких спецперевірка виявила недостовірність поданої інформації.

 Згідно з Законом, 25 січня минулого року Президент України підписав  Указ №33/2012, яким затверджено Порядок організації проведення спеціальної перевірки.

 Таким чином, сьогодні наявні всі юридичні підстави для реалізації нового механізму прийняття на державну службу, визначеного відповідними положеннями законів України «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про державну службу».

 Наскільки зазначене питання є важливим свідчать результати проведення спецперевірок, здійснених Нацдержслужбою України протягом кількох попередніх років.

 Відповідна робота проводилася Нацдержслужбою України за участю Державної податкової служби, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Аналіз результатів проведених спеціальних перевірок показав, що частина кандидатів надавали недостовірну інформацію щодо:

 · декларування доходів;

 · перебування на керівних посадах суб’єктів господарювання;

 · притягнення до кримінальної відповідальності;

 · притягнення до адміністративної відповідальності за корупційні діяння;

 · дипломів про освіту.

 Це свідчить про те, що керівники державних органів при доборі кандидатів на керівні посади державних службовців недостатньо ретельно ставляться до всебічного вивчення їх моральних, ділових та професійних якостей, що зумовлює ризик приходу на державну службу осіб, які можуть зашкодити іміджу державної служби.

 Необхідно зазначити, що зараз, після набрання чинності Указу Президента України №33/2012, спеціальна перевірка стала одним з найефективніших механізмів протидії корупції, що дає можливість приходу на державну службу чесних, професійних та досвідчених працівників.

  Роз’яснення прийнятого Закону України "Про засади та запобігання протидії корупції"

 Антикорупційна кампанія в Україні продовжується. Свідченням цього є прийнятий Верховною Радою ще 7 квітня 2011 року  Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" N 3206-VI. Однак про все по порядку...

 Нагадаємо, що 11 червня 2009 року Верховною Радою України був прийнятий пакет антикорупційних законів. Цей пакет складався з трьох законів: "Про засади запобігання та протидії корупції", "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень"  та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення".

 Зазначені законодавчі акти були визнані такими, що навряд чи спроможні подолати корупцію, та з 5 січня 2011 р. скасовані Законом N 2808-VI від 21.12.2010 р.

 Півроку зазначене питання залишалося неврегульованим, та ось нарешті законодавці  затвердити новий Закон, направлений на боротьбу з цим, безперечно, негативним явищем, норми якого запрацюють вже з 1 липня цього року.

 Розглянемо детальніше деякі його положення.

 У Законі чітко окреслено коло суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення, починаючи, як і раніше, з Глави держави, і закінчуючи особами, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків у юридичних особах приватного права.

 Водночас, на відміну від свого попередника (Закону N 1506), новий Закон не визначає суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення фізичних осіб – підприємців та юридичних осіб.

 

Серед заходів, спрямованих на запобігання і протидію корупції, хотілося б відмітити наступні:

 1) суміщення та сумісництво (новий Закон вже не містить обмеження щодо суміщення особами, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, а також фізичними особами – підприємцями, своєї роботи з іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю);

 2) дозволяється отримання дарунка, вартість якого не перевищує 50% мінімальної зарплати, встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово, а сукупна вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, - однієї МЗП, встановленої на 1 січня поточного року;

 3) обмеження щодо безпосереднього підпорядкування у зв'язку з виконанням повноважень близьким особам;

 4) фінансовий контроль за доходами та витратами посадовців, що реалізовуватиметься шляхом обов’язкового щорічного подання до 1 квітня особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не тільки відомостей про майно, доходи, зобов'язання фінансового характеру, а й про проведені витрати (це положення набере чинності лише з 1 січня 2012 року, форму відповідної Декларації також затверджено зазначеним Законом).

Крім того, Закон  акцентує увагу на низці інших заходів, спрямованих на запобігання і протидію корупції, зокрема:

- обмеженнях щодо використання службового становища;

- обмеженнях щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування;

- проведенні спеціальних перевірок щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

- кодексах поведінки посадовців;

- антикорупційній експертизі проектів нормативно-правових актів;

- вимогах щодо прозорості інформації;

- забороні на одержання послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Закон закріплює можливість притягнення посадовців за вчинення корупційних правопорушень до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності залежно від змісту правопорушення.

Слід зверніть увагу що 1 липня набере чинності ще один новоприйнятий Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення", яким передбачається внесення низки змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України.  

 Сектор взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи апарату Арбузинської райдержадміністрації.

Сектор безпосередньо підпорядковується голові райдержадміністрації, який організовує та контролює його діяльність та керівникові апарату в оперативних питаннях.

Поштова адреса : 55301 Миколаївська  область смтАрбузинка, площа. Центральна, 18.

Завідувач сектору : Мунтьянов Валеріян Якович, тел.: (05132) 3-13-56.

Графік роботи

Понеділок – Четвер 8.00 - 17.00

П’ятниця 8.00 - 16.00

Обідня перерва 12.00 - 12.45

 

Діяльність сектору

Сектор у своїй діяльності безпосередньо підпорядковується голові райдержадміністрації. Керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Miнicтpiв України, рішеннями голови обласної та районної державних адміністрацій, а також Положенням про сектор.

Основними завданнями сектору є:

Виконання законодавства з питань діяльності правоохоронних органів, оборонної та мобілізаційної роботи. Розроблення та здійснення заходів щодо мобілізаційної підготовки, переведення місцевих органів виконавчої влади, об'єктів та установ району на режим роботи в умовах особливого періоду, а також їx сталого функціонування в цих умовах.

Організовує розроблення мобілізаційних планів на особливий період, довготермінових i річних програм мобілізаційної підготовки районної державної адміністрації.

Планування та організація здійснення заходів, пов'язаних з діяльністю розміщених на території району правоохоронних органів.

Сприяння підготовці молоді до військової служби, проведенню призову на строкову військову й альтернативну (невійськову) службу.

Сприяння правоохоронним органам у виконанні покладених на них завдань.

Сектор може виконувати й інші функції з питань діяльності правоохоронних органів, оборонної та мобілізаційної, режимно-секретної роботи.

Координація i контроль проведення заходів ззабезпечення діяльності правоохоронних органів, потреб оборони держави, у тому числі мобілізаційної підготовки та мобілізації в районі.

Здійснює контроль  за виконанням вимог Законів України «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Державну службу»

Підготовка звітів про хід виконання заходів мобілізаційної підготовки району, виконання вимог Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції"

Надає організаційно – методичну допомогу органам місцевого самоврядування  з питань профілактики боротьби зі злочинністю і корупцією та узагальнення практики їх роботи.

Організовує планування i здійснення заходів, спрямованих на своєчасне проведення мобілізації.

Розробляє оперативно-мобілізаційні документи та здійснює організаційне забезпечення переведення райдержадміністрації, об’єктів та установ району на режим роботи в умовах особливого періоду.

Контролює створення i стан готовності спеціальних формувань, які передбачається передати до складу Збройних Сил України та інших військових формувань, створених згідно з законодавством, в особливий період.

Бере участь у розробленні актів, контролює здійснення заходів з питань нормованого забезпечення населення району в особливий період. Бере участь у роботі щодо перерозподілу трудових ресурсів в особливий період, бронювання військовозобов'язаних за підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації i у воєнний час.

Бере участь у створенні в особливий період системи експортно-імпортних перевезень вантажів та оцінці стратегічної сировини i матеріалів, що експортуються чи імпортуються.

Бере участь у розробленні заходів щодо раціонального розміщення продуктивних сил на території району та використання людських матеріальних, природних та фінансових ресурсів, а також виробничих потужностей в особливий період.

Взаємодіє з відділом з питань надзвичайних ситуацій райдержадміністрації в частині узгодження відповідних планів з мобілізаційними планами та довготерміновими i річними програмами мобілізаційної підготовки.

Бере участь у створенні системи інформаційного забезпечення місцевих органів виконавчої влади в умовах особливого періоду.

Визначає за підсумками перевірки рівень мобілізаційної готовності підприємств, установ, організацій.

Контролює додержання відповідними управліннями, відділами, службами районної державної адміністрації законодавства про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту.

Контролює створення об'єктів та потужностей мобілізаційного призначення, страхового фонду документації, а також мобілізаційних запасів стратегічних i найважливіших видів сировини, матеріалів, устаткування, продовольства, речового та іншого майна.

Забезпечує виконання законодавства стосовно дотримання прав та соціальних гарантій громадян, які можуть бути призвані на військову службу, перебувають на військовій службі звільнені з військової служби, та членів їх сімей.

Розробляє оперативні плани i забезпечує взаємодію органів місцевого самоврядування, i відповідних структур військового управління при виконанні завдань територіальної оборони.

Отримує від керівництва дислокованих на території регіону військових частин i підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань необхідну інформацію про загрозу або масштаби забруднення довкілля радіоактивними, отруйними та іншими небезпечними речовинами внаслідок аварій на військових об'єктах або з військовою технікою, а також щодо наявності та можливостей сил, засобів i pecypciв на підпорядкованій території для організації узгоджених дій у надзвичайних ситуаціях.

Інформує громадськість, у тому числі через засоби масової інформації, про свою діяльність щодо вирішення завдань, пов'язаних  з національною безпекою i обороною, боротьбою з злочинністю та корупцією.

Організовує підготовку та готує аналітичну характеристику військово-економічного потенціалу району

Здійснює контроль за технічним станом системи пункту управління райдержадміністрації до виконання за призначенням.

Відповідає за технічний захист інформації в апараті райдержадміністрації.

Покладення на сектор функцій, не пов'язаних зрозв'язанням поточних проблем діяльності правоохоронних органів, оборонної та мобілізаційної підготовки не допускається.

Робота сектору здійснюється з додержанням режиму секретності відповідно до законодавства з цих питань. Мобілізаційне діловодство ведеться в спеціально обладнаному приміщенні згідно з інструкцією. 

 Сектор взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи апарату Арбузинської райдержадміністрації.

Сектор безпосередньо підпорядковується голові райдержадміністрації, який організовує та контролює його діяльність та керівникові апарату в оперативних питаннях.

Поштова адреса : 55301 Миколаївська  область смт Арбузинка, площа. Центральна, 18.

Завідувач сектору : Мунтьянов Валеріян Якович, тел.: (05132) 3-13-56.

Графік роботи

Понеділок – Четвер 8.00 - 17.00

П’ятниця 8.00 - 16.00

Обідня перерва 12.00 - 12.45

 

Діяльність сектору

Сектор у своїй діяльності безпосередньо підпорядковується голові райдержадміністрації. Керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету MiнicтpiвУкраїни, рішеннями голови обласної та районної державних адміністрацій, а також Положенням про сектор.

Основними завданнями сектору є:

Виконання законодавства з питань діяльності правоохоронних органів, оборонної та мобілізаційної роботи. Розроблення та здійснення заходів щодо мобілізаційної підготовки, переведення місцевих органів виконавчої влади, об'єктів та установ району на режим роботи в умовах особливого періоду, а також їx сталого функціонування в цих умовах.

Організовує розроблення мобілізаційних планів на особливий період, довготермінових i річних програм мобілізаційної підготовки районної державної адміністрації.

Планування та організація здійснення заходів, пов'язаних з діяльністю розміщених на території району правоохоронних органів.

Сприяння підготовці молоді до військової служби, проведенню призову на строкову військову й альтернативну (невійськову) службу.

Сприяння правоохоронним органам у виконанні покладених на них завдань.

Сектор може виконувати й інші функції з питань діяльності правоохоронних органів, оборонної та мобілізаційної, режимно-секретної роботи.

Координація i контроль проведення заходів ззабезпечення діяльності правоохоронних органів, потреб оборони держави, у тому числі мобілізаційної підготовки та мобілізації в районі.

Здійснює контроль  за виконанням вимог Законів України «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Державну службу»

Підготовка звітів про хід виконання заходів мобілізаційної підготовки району, виконання вимог Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції"

Надає організаційно – методичну допомогу органам місцевого самоврядування  з питань профілактики боротьби зі злочинністю і корупцією та узагальнення практики їх роботи.

Організовує планування i здійснення заходів, спрямованих на своєчасне проведення мобілізації.

Розробляє оперативно-мобілізаційні документи та здійснює організаційне забезпечення переведення райдержадміністрації, об’єктів та установ району на режим роботи в умовах особливого періоду.

Контролює створення i стан готовності спеціальних формувань, які передбачається передати до складу Збройних Сил України та інших військових формувань, створених згідно з законодавством, в особливий період.

Бере участь у розробленні актів, контролює здійснення заходів з питань нормованого забезпечення населення району в особливий період. Бере участь у роботі щодо перерозподілу трудових ресурсів в особливий період, бронювання військовозобов'язаних за підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації i у воєнний час.

Бере участь у створенні в особливий період системи експортно-імпортних перевезень вантажів та оцінці стратегічної сировини i матеріалів, що експортуються чи імпортуються.

Бере участь у розробленні заходів щодо раціонального розміщення продуктивних сил на території району та використання людських матеріальних, природних та фінансових ресурсів, а також виробничих потужностей в особливий період.

Взаємодіє з відділом з питань надзвичайних ситуацій райдержадміністрації в частині узгодження відповідних планів з мобілізаційними планами та довготерміновими i річними програмами мобілізаційної підготовки.

Бере участь у створенні системи інформаційного забезпечення місцевих органів виконавчої влади в умовах особливого періоду.

Визначає за підсумками перевірки рівень мобілізаційної готовності підприємств, установ, організацій.

Контролює додержання відповідними управліннями, відділами, службами районної державної адміністрації законодавства про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту.

Контролює створення об'єктів та потужностей мобілізаційного призначення, страхового фонду документації, а також мобілізаційних запасів стратегічних i найважливіших видів сировини, матеріалів, устаткування, продовольства, речового та іншого майна.

Забезпечує виконання законодавства стосовно дотримання прав та соціальних гарантій громадян, які можуть бути призвані на військову службу, перебувають на військовій службі звільнені з військової служби, та членів їх сімей.

Розробляє оперативні плани i забезпечує взаємодію органів місцевого самоврядування, i відповідних структур військового управління при виконанні завдань територіальної оборони.

Отримує від керівництва дислокованих на території регіону військових частин i підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань необхідну інформацію про загрозу або масштаби забруднення довкілля радіоактивними, отруйними та іншими небезпечними речовинами внаслідок аварій на військових об'єктах або з військовою технікою, а також щодо наявності та можливостей сил, засобів i pecypciв на підпорядкованій території для організації узгоджених дій у надзвичайних ситуаціях.

Інформує громадськість, у тому числі через засоби масової інформації, про свою діяльність щодо вирішення завдань, пов'язаних  з національною безпекою i обороною, боротьбою з злочинністю та корупцією.

Організовує підготовку та готує аналітичну характеристику військово-економічного потенціалу району

Здійснює контроль за технічним станом системи пункту управління райдержадміністрації до виконання за призначенням.

Відповідає за технічний захист інформації в апараті райдержадміністрації.

Покладення на сектор функцій, не пов'язаних з розв'язанням поточних проблем діяльності правоохоронних органів, оборонної та мобілізаційної підготовки не допускається.

Робота сектору здійснюється з додержанням режиму секретності відповідно до законодавства з цих питань. Мобілізаційне діловодство ведеться в спеціально обладнаному приміщенні згідно з інструкцією.